Сергій Фрадков
Велопохід. Крим. Ай-Петрі (реверс)
30 квітня - 2 травня 2011
Учасники
  1. Сергій, Харків (Scott Reflex 30 2007)
  2. Сергій, Донецьк (BerGaMont Beluga)
  3. Ганна, Харків (Scott Contessa 40 2008)
Маршрут

На тролейбусі: Сімферополь - Алушта
На велосипедах: Алушта - Ялта - Ай-Петрі - Соколине - Бахчисарай - Сімферополь

Передмова

Два роки тому ми піднялися на Ай-Петрі з боку Соколиного і з тих пір хотіли завершити розпочате і пройти реверсивний похід — заїхати на Ай-Петрі з боку Ялти.

29 квітня 2011. Вечір дня від'їзду

Завантаження в поїзд пройшло як по маслу, я заздалегідь розрахував де зупиниться наш вагон на платформі, тому ми заздалегідь приїхали, спокійно розібрали велосипеди і були готові просто їх занести в вагон. Цього року я вперше начепив контактні педалі, кілька разів впав у квітні не встигнувши відстегнутися і мав сумніви чи варто їхати в похід в контактах, але таки вирішив ризикнути.

День 1. 30 квітня 2011. Симферополь - Алушта - Ялта

Сімферополь, 6:40 ранку. Вивантажуємось з поїзда, збираємо велосипеди та котимося на тролейбусну станцію. Як зазвичай, намагаємося викупити всі п'ять задніх сидінь тролейбуса для перевезення велосипедів та три місця для людей. Такий варіант з року в рік викликає втрату орієнтації у касирки і вона довго зі мною лається намагаючись з'ясувати скільки людей, скільки велосипедів, в чохлах велосипеди чи ні і так далі замість того, щоб швидко видати нам 8 квитків. В результаті, як звичайно, ми отримуємо своє і купуємо потрібні квитки. Щоб не нариватися знову пакуємо велосипеди в чохли, чекаємо потрібного тролейбуса і завантажуємося крізь задні двері. Висуваємось на Алушту.

В Алушті збираємо велосипеди і починаємо рух на Ялту. Спочатку було холодно, под'йомчик від Алушти на трасу швидко нас зігрів і ми роздяглися. Так як опускався туман і погрожував зірватися дощик, ми в бадьорому темпі докотилися до Ялти. Це було легке тренування перед основною метою походу — підйомом на Ай-Петрі.

На трасі Алушта - Ялта.
На трасі Алушта - Ялта
Мрія радянського піонера — Артек.
Артек
Колонада Нікітського ботанічного саду.
Колонада Нікітського ботанічного саду

На автовокзалі в Ялті нас обліпили маклери з пропозиціями житла. Вони жваво цікавилися скільки нас, які умови нам потрібні, чи потрібно нам місце для стоянки велосипедів і, радісно потираючи руки в надії роздобути клієнта, задавали останнє питання "На скільки ви приїхали?" відповідь на яке викликала у них вибух мозку — "На одну ніч". Складалося таке враження, що кожен, хто приїхав 30 квітня до Ялти, просто зобов'язаний був зняти житло мінімум на тиждень, а краще одразу на місяць.

Нагадало мені сцену з однієї з моїх улюблених стрічок — "Траси 60", коли містер Коді казав бомжу з плакатом на грудях "Працюватиму за їжу" і який відмовився мити скло за яблуко (їжу) — "Але тут не сказано «Меню обмежене», тут сказано «Працюватиму за їжу»".

Так, про що це я? Кримчани здають житло, вірно? У них на грудях не написано «Здаю щонайменше на тиждень», і вони не ставлять питання про те, на скільки ти приїхав першим же запитанням. Тому вислуховувати такий випендрьож, замість конструктивної розмови "ціна на ніч - X гривень", а "ціна на тиждень - Y гривень", вкрай огидно. Цим Крим ще більше відвертає від себе гостей. Житло ми собі таки знайшли на ніч за 300 грн, але осад залишився. Коли ж ми попросили увімкнути кондиціонер на опалення в халупі, яку нам здавала господиня за ціну, яку вона сама ж і назвала, на її обличчі намалювався непідробний жах від збитків за електрику. Зайві 20 грн вирішили питання, але осад від спілкування з місцевими жителями став ще густішим.

Відправилися гуляти по Ялті. У порту на воді були тільки два теплоходи проекту 10110 "Маргейт" і "Саманта Сміт" (причому Саманту чи то давно не фарбували, чи то збираються перейменовувати, бо дуже погано видно напис).

Теплохід «Маргейт».
Теплохід «Маргейт»
Теплохід «Саманта Сміт».
Теплохід «Саманта Сміт»

Єдине місце, куди можна було поплисти на катері, це було Ластівчине Гніздо. Купили квитки по 60 грн з носа, дочекалися підходу теплохода проекту 1430 «Еол» і вирушили до замку.

Скеля «Парус».
Скеля «Парус»
Замок «Ластівчине гніздо».
Замок «Ластівчине гніздо»
Замок «Ластівчине гніздо».
Замок «Ластівчине гніздо»
Замок «Ластівчине гніздо».
Замок «Ластівчине гніздо»
День 2. 1 травня 2011. Ялта - Ай-Петрі - Соколине

Наступного дня було вирішено висуватися на Ай-Петрі о 6 ранку. З нами вперше піднімалася Ганна і ніхто гадки не мав за скільки годин ми подужаємо гору в режимі "повільно і сумно". Я встав раніше і приїхав на набережну о 5:30 зустріти світанок, який мені пообіцяв мій Garmin. Погода явно мені була не рада, все небо було затягнуте щільними хмарами, тому сонце що встає закарбувати не вдалося.

Ялтинська набережна о 5:24 ранку.
Ялтинська набережна о 5:24 ранку
Ялтинський маяк о 5:29 ранку.
Ялтинський маяк о 5:29 ранку.

Підкріпившись в МакДональдсі на набережній виїжджаємо на трасу Ялта - Севастополь намагаючись не пропустити поворот на Ай-Петрі.

Важкий туман обмежує видимість 50 метрами.
Важкий туман обмежує видимість 50 метрами

Відразу після повороту в бік Ай-Петрі погода починає налагоджуватися, ми вже набрали 200 метрів над рівнем моря.

Дорога на Ай-Петрі.
Дорога на Ай-Петрі
Дорога на Ай-Петрі
Дорога на Ай-Петрі

На висоті 400 метрів розташована стежка до водоспаду Учан-Су. Місцеві Остапи Бендери збирають вже не по 10 (як у 2009 році), а по 15 грн з носа за прохід до водоспаду. Ми платимо 45 грн і проходимо з велосипедами на стежку. Якась злісна дама вступає з нами в смертний бій вимагаючи залишити велосипеди біля контрольно-пропускного пункту, мотивуючи це тим, що з велосипедами прохід заборонений. Мене це виводить з себе, бо по-перше, в минуле відвідування водоспаду нас всього-лише просили не кататися на велосипедах, а вести їх поруч, а по-друге на урочистому плакаті на вході забороняється їзда на мопедах, мотоциклах і велосипедах, що в цілому зрозуміло - щоб не позбивати пішоходів. Загалом, ми категорично на підвищених тонах відмовляємося залишити велосипеди і спокійно котимо їх до водоспаду. «Комплекс воротаря» в Криму квітне. Ніхто нічого не хоче робити, отримують гроші за вхід на водоспад ні за що і ще мають нахабство скандалити з найбільш екологічно чистими туристами - велосипедистами.

Сувеніри перед водоспадом Учан-Су.
Сувеніри перед водоспадом Учан-Су
Стежка до водоспаду Учан-Су.
Стежка до водоспаду Учан-Су
Водоспад Учан-Су.
Водоспад Учан-Су

Покинувши водоспад продовжуємо підйом на плато Ай-Петрі. Наступна мета — Срібна альтанка.

Дорога на Ай-Петрі від водоспада Учан-Су
Скільки ж років цьому дереву?
Велике дерево поруч з дорогою на Ай-Петрі

Висота 850 метрів. Оглядовий майданчик «Срібна альтанка». Вдалині видна (точніше, не видна) Ялта, повністю затягнута хмарами на висоті 200-300 метрів.

Вид на затягнуту хмарами Ялту зі Срібної альтанки.
Вид на затягнуту хмарами Ялту зі Срібної альтанки
Оглядовий майданчик за Срібною альтанкою.
Срібна альтанка.
Срібна альтанка

Після Срібної альтанки дивитися вже нема на що і залишається тільки вперто вкручувати в гору.

Серпантин на Ай-Петрі
Є ще порох в порохівницях!
Вже видно кінець серпантину і в'їзд на плато.
Серпантин на Ай-Петрі
Останні повороти.
Серпантин на Ай-Петрі

Нарешті ми забралися. Вітаємо Ганну, вона це зробила! Хоча ми з Сергієм вже знаємо по минулому разу, що сама підла гірка ще попереду. Коли здавалося б ти вже заїхав на плато і все позаду, потрібно ще доїхати до станції канатної дороги, щоб кинути погляд на узбережжі і смачно поїсти. А від повороту на канатку до самої канатки - три підлих-підлих гірки, на які сил немає ну зовсім.

Плато Ай-Петрі. Поворот від Ялти до станції канатної дороги.
Плато Ай-Петрі. Поворот від Ялти до станції канатної дороги.
Оглядовий майданчик поруч з канатною дорогою. Усе узбережжя затягнуте хмарами.

Перекусивши і відпочивши починаємо спуск в Соколине, до якого хочеться дістатися завидна, щоб знайти житло для ночівлі. 27 км спуску за час якого добре дісталося гальмівним колодкам. Якщо на підйомі від Ялти до Ай-Петрі нам зустрілася всього пара або дві пари велосипедистів, то дорога від Ай-Петрі до Соколиного виявилася рибною - поки ми летіли вниз, нам назустріч проїхало у бік Ай-Петрі велосипедистів 40 або 50 різними групами від 2 -3 до 10-15 чоловік. Судячи з того, що вони збиралися бути на горі затемна - напевно вони планували ночувати в наметах на плато.

Дорога по плато Ай-Петрі в бік Соколиного.
Дорога по плато Ай-Петрі в бік Соколиного
В'їзд в Соколине з боку Ай-Петрі.

У Соколиному ми зіткнулися з проблемою пошуку нічлігу. Все було зайнято різними туристами, які приїхали до Соколиного на всі травневі свята. Ради нам були тільки на турбазі "Соколине" де були зайняті всі гарні номери, але було кілька порожніх бараків радянського типу з фанери з душем і туалетом в окремій будові на вулиці (ніч була холодна і ми явно там замерзли б). В останній момент ми таки роздобули собі більш пристойний нічліг у господині за 300 грн з трьох з опаленням і душем в будинку.

День 3. 2 травня 2011. Соколине - Бахчисарай - Сімферополь

Відмінно відіспавшись у теплі ми рано вранці висуваємося на Бахчисарай. Дороги порожні, їхати суцільне задоволення.

Дорога на Бахчисарай.
Дорога на Бахчисарай
Смішний Змій Горинич між Нижньою Голубинкою та Куйбишевем. Нагадує собаку Майло з фільму «Маска» коли вона надягала на себе маску.
Змій Горинич біля Куйбышева
Проїжджаємо Мале Садове.
Дорога на Бахчисарай в Малому Садовому
Дорога на Бахчисарай за Малим Садовим
Місце відпочинку «Зміїна балка».
Місце відпочинку «Зміїна балка»

Дісталися до Бахчисараю. Знайшли кафушку поряд з Ханським палацом і снідаємо. Після трапези по черзі, двома партіями, відвідуємо годинну екскурсію по ханського палацу.

Вхід до Бахчисарайського ханського палацу.
Вхід до Бахчисарайського ханського палацу
Внутрішній дворик ханського палацу.
Внутрішній дворик ханського палацу
Початок екскурсії всередину палацу.
Бахчисарайський палац. Початок екскурсії всередину палацу
Той самий знаменитий Бахчисарайський фонтан сліз.
Фонтан сліз
Бахчисарайський ханський палац
Бахчисарайський ханський палац
Бахчисарайський ханський палац
Бахчисарайський ханський палац
Бахчисарайський ханський палац
Бахчисарайський ханський палац
Бахчисарайський ханський палац
Внутрішній дворик ханського палацу (вид з другого поверху палацу).
Внутрішній дворик ханського палацу (вид з другого поверху палацу)

Ну і наостанок заїжджаємо в Свято-Успенський монастир.

Свято-Успенський монастир
Свято-Успенський монастир
Свято-Успенський монастир
Свято-Успенський монастир

Висуваємося на Сімферополь. Ще 30 км шляху і ми на залізничному вокзалі Сімферополя пакуємо велосипеди для завантаження в поїзд.

За три дні шляху пройдено 175 км, підкорена Ай-Петрі (1234 м) і отримана маса задоволення.